Поради медичної сестри

7 Лис 2018

Медичні сестри:

ryabcheva

Рябцева Валентина Сергіївна – освіта середня спеціальна; стаж роботи на посаді медичної сестри 47 років

sudoryk

Сидорук Катерина Іванівна – освіта середня спеціальна; стаж роботи на посаді медичної сестри 41 рік

Нормативно-правові документи, на які опирається в роботі медична сестра

  • Конвенція про права дитини
  • Закон України «Про охорону дитинства»
  • Закон України «Про освіту»
  • Закон України «Про дошкільну освіту»
  • Закон України „Про захист населення від інфекційних хвороб” (Документ 1645-14, остання редакцiя вiд 11.06.2009, чинний)
  • Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 “Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів”
  • Положення про медичний кабінет дошкільного навчального закладу.
  • Положення про ізолятор дошкільного навчального закладу. Перелік оснащення медичного кабінету.

 

Сестра медична старша дошкільного навчального закладу зобов’язана:

1. Проводити медичні огляди дітей при прийомі в дошкільний навчальний заклад та здійснювати медичний контроль за перебігом періоду адаптації;

2. Здійснювати щоденні огляди дітей щодо виявлення у них ознак захворювань;

3. Оглядати дітей 1 раз на місяць стосовно виявлення педикульозу, грибкових захворювань, корости та інших захворювань шкіри;

4. Брати участь у плануванні та проведенні обов’язкових медичних оглядів;

5. Проводити аналіз стану здоров’я дітей за результатами обов’язкових медичних оглядів, розробляти план оздоровлення, здійснювати контроль за виконанням рекомендацій фахівців;

6. Складати план проведення профілактичних щеплень та забезпечувати його виконання;

7. Передавати дані про проведені профілактичні щеплення та результати обов’язкових медичних оглядів у лікувально-профілактичні заклади за місцем проживання та спостереження дитини;

8. Інформувати батьків і педагогічний персонал про лікувально-профілактичні заходи, проведення яких передбачається, їх результати, в тому числі профілактичні щеплення та обов’язкові медичні огляди;

9. Надавати невідкладну медичну допомогу дітям, організовувати їх госпіталізацію у разі наявності показань;

10. Вести облік медичного обладнання, лікарських засобів та виробів медичного призначення, імунобіологічних препаратів, дотримуватись правил і термінів їх зберігання та використання, забезпечувати своєчасне поповнення;

11. Здійснювати постійний контроль за якістю продуктів харчування та готових страв, технологією приготування їжі, умовами її зберігання і дотриманням термінів реалізації, виконанням норм харчування (систематично проводити розрахунок хімічного складу та калорійності харчового раціону);

12. Брати участь у складанні щоденного меню, контролювати закладку і правильність кулінарної обробки продуктів, вихід страв, смакові якості їжі, санітарний стан харчоблоку та проводити щоденний огляд працівників харчоблоку;

13. Здійснювати контроль за організацією рухового режиму дітей, проведенням оздоровчо-фізкультурних заходів і їх впливом на організм дитини, за проведенням заходів щодо загартування;

14. Забезпечувати контроль за дотриманням режиму дня та навчальних навантажень згідно з віком дитини; профілактику травматизму, спалахів гострих кишкових інфекцій і харчових отруєнь, отруєнь рослинами та грибами;

15. Здійснювати заходи щодо ізоляції хворих дітей та спостереження за дітьми, які контактували з інфекційними хворими, та проводити протиепідемічні заходи в порядку, встановленому МОЗ України;

16. Здійснювати контроль за своєчасністю проходження обов’язкових медичних оглядів працівниками дошкільного навчального закладу;

17. Проводити бесіди та лекції з дітьми, батьками та працівниками дошкільного навчального закладу щодо здорового способу життя, профілактики травматизму, інфекційних захворювань, у тому числі СНІДу;

18. Підвищувати свою кваліфікацію;

19. Вести обліково-звітну та медичну документацію у порядку, встановленому МОЗ України.

Медичний супровід складається з таких видів робіт:

1) на навчальний рік складено орієнтовний план робіт; 

2) забезпечується раціональний режим для харчування в ДНЗ;

3) виконуються вимоги санітарно-гігієнічного режиму в ДНЗ; 

4) організація харчування дітей в ДНЗ: – організація дієтичного харчування; – контроль за якістю харчування; – ведення документації з питань харчування в ДНЗ;

5) проведення фізкультурно-оздоровчої роботи в ДНЗ;

6) здійснення моніторингу стану здоров`я дошкільників;

7) проведення медико-педагогічного контролю за організацією фізичного виховання дітей.

8) профілкатичні щеплення дітям

9) санітарно-профілактична робота: – гігієнічне навчання різних категорій працівників ДНЗ для боротьби з інфекційними захворюваннями;

10) своєчасний випуск санбюлетнів, інформаційних куточків;

11) надання консультацій;

12) амбулаторний прийом;

13) ведення необхідної документації згідно інструкцій.

Як не захворіти в дитячому садку

З точки зору медицини, віддавати дитину в дитячий дошкільний заклад треба або в 3 місяці (як це відбувалося 30 років тому, коли мами майже відразу виходили на роботу), або в 4,5 роки. На перший варіант навряд чи хто-небудь сьогодні погодиться. Тому розберемо другий варіант, який є кращим.

У чому, власне, головна небезпека?

У зануренні вашої домашньої дитини в агресивне вірусно-мікробне середовище, яке, до того ж, кожні 3-4 тижні оновлюється. Для того, щоб протистояти цьому середовищу, потрібно мати добре працюючу імунну систему, яка дозріває більш-менш до зазначеного терміну. ​​

Крім цього (і це дуже важливо) дитина до цього часу дозріває для психологічної роботи з нею – ви можете переконати її в необхідності вашого вчинку, та й вона сама тягнеться до однолітків, шукає спілкування. Дитячий сад швидше стане для неї джерелом позитивних емоцій, що саме по собі сприяє боротьбі з інфекцією. Дитина постійно плаче, знаходиться в стані стресу від розлуки з батьками – відмінна здобич для вірусів і мікробів. ​​

Але чи можна що-небудь зробити, якщо необхідно віддати дитину в дитячий заклад раніше? ​​

Думаю, що так. ​​

У першу чергу хочеться сказати про загартовування. Адже тривале перебування дитини на свіжому повітрі, чисте і прохолодне повітря в кімнатах, бігання босоніж по підлозі і т. д. – повинні увійти в життя вашої дитини якомога раніше, тим більше якщо ви заздалегідь знаєте, що їй належить рано піти в дитячу установу. ​​

Ще одна важлива деталь – привчайте, наскільки можливо, свою дитину до контактів з іншими дітьми (запрошуйте їх у гості, спілкуйтеся на дитячих майданчиках і т.д.). Малюк отримує психологічний досвід – і одночасно тренується його імунна система. ​​

Нарешті, існує і медикаментозний метод зміцнення імунітету, своєрідні щеплення проти вірусів і мікробів, найчастіше викликають респіраторно-вірусні захворювання – головний бич дітей, що пішли в дитячий заклад. До таких препаратів відноситься, наприклад, Рибомуніл, IRS-19 та ряд інших. ​​

Головна особливість цих препаратів полягає в тому, що вони містять ДНК мікробів і вірусів та їх оболонок, що викликають утворення як негайного, так і відстроченого імунітету. На відміну від багатьох інших імуномодуляторів подібні препарати нешкідливі, тому що підвищують опірність організму до вірусів і мікробів природним чином. ​​

Існують і інші маленькі хитрощі промивання носоглотки дитини 0,85-1% розчином кухонної солі після приходу з дитячого закладу, змазування зовнішніх відділів носових ходів оксоліновою мазю, вітамінізація організму. ​​

І ще одне. Якщо дитина все-таки захворіла, не тримайте її у будинку 3-4 тижні. Досить кількох днів. Адже за місяць в дитячому колективі з’являться вже інші віруси і мікроби, перед якими ваша дитина беззахисна, і можливий новий спалах хвороби. ​​

Однак якщо респіраторні захворювання протікають важко, ускладнюються астматичним синдромом, якщо загострюються хронічні захворювання, подумайте, чи варте відвідування дитячого садка, подальших проблем зі здоров’ям. ​​

Будьте здорові! ​​

Літо – чудова пора відпусток, відпочинку, сезон місцевих вітамінів з грядки і нескінченного задоволення від нових вражень! А для багатьох мам і тат це ще й час організації літньої програми поїздок для улюбленого карапуза. І метою № 1 є, звичайно, не захоплення дитини від нових розваг і не раннє знайомство з комфортом закордонних курортів (це теж, але другорядне), а максимальне оздоровлення дитячого організму. ​​

Куди ж їхати з дитиною, як відпочивати, до чого прагнути? Давайте обговоримо!

Відпочинок на морі

Класичний варіант літніх заходів. Так, дійсно, морське повітря, солона вода, гірський мікроклімат надають приголомшливий вплив на здоров’я дорослих і дітей. Однак не варто забувати, що оздоровчий ефект настає лише при перебуванні на узбережжі протягом більше трьох тижнів.

І ще одна важлива умова оздоровлення – доступ до його джерел! Не розумію батьків, які вивозять малюків до моря і не дозволяють в ньому купатися, обмежуючись надувним басейном. Або тих, які вважають за краще весь день лежати в затінку і тримають дитину поряд з собою «на прив’язі».

Потрібно пам’ятати про головну небезпеку на морі – активне сонце. Якщо дотримуватися розумного режиму дня, і використовувати засоби захисту від ультрафіолету, сонечко принесе вам і вашим дітям тільки користь.

Лісова благодать

Є дітки, які погано переносять спеку. Для них і для тих, хто просто хоче урізноманітнити морські відпустки, існує чудодійний за вкладом в здоров’я та емоційний стан відпочинок в лісі. Багате киснем повітря дасть таку порцію продуктивної енергії, яка змусить працювати організм, як годинник. Як правило, відпочивати відправляються в ті лісові місця, де неподалік розташоване озеро або протікає річка.

Багато малят, ще не звикли до великої кількості води, бояться бурхливої поведінки моря, а тому, не зайвим буде спочатку познайомити їх з більш спокійними водами річки або озера.

До головних обережностей відпочинку в лісі слід віднести питання профілактики та боротьби з укусами комах.

img20181110175601Де завгодно, головне, щоб…

Відпочивати з дитиною можна і не на курортах, а на звичайнісінькій заміській дачі або в селі у бабусі, якщо це місце вирішує головні завдання оздоровлення:

1. Повітря і сонце. У міському дворі, навіть якщо гуляти з ранку до ночі, не взяти користі від цих стихій. А значить, необхідно їхати туди, де вихлопні гази автомобілів і промислові викиди не псують атмосферу своєю присутністю.

2. Вода. Басейн, звичайно, теж вихід, але тільки при відсутності живих водойм. Корисні властивості мікроелементів і мінералів природних водойм, вологе повітря поблизу них здатні колосально оздоровити наших діток.

3. Активність. Всі ми знаємо про користь фізкультури. Так ось дитяча активність протягом дня – це нескінченна зарядка. Заохочуйте і залучайте малюка до активності, не осмикуйте свого невгамовного карапуза із закликами заспокоїтися і посидіти в затінку. Рух – це життя!

4. Харчування. Так, діти – не аматори овочів і фруктів, але хитрі підприємливі мами завжди знайдуть те блюдо, яке малюк з’їсть із задоволенням. Овочі ховаємо в м’ясний фарш, фрукти – в солодкий сирок, молочний коктейль. А може, когось привабить барвистий фруктовий салат в красивій формочці!

Обережно! Дитячі хвороби

ВІТРЯНА ВІСПА (VARICELLA)

    Вітряна віспа (вітрянка)-гостре інфекційне захворювання людини з групи інфекцій дихальних шляхів, яка перебігає з помірною інтоксикацією і папуло-везикульозною висипкою. Збудник – вірус вітряної віспи – зостер.

    Епідеміологія. Джерелом інфекції є людина, хвора на вітряну віспу (рідше – оперізуючий герпес), в останні і-2 дні інкубаційного періоду і до 5-го дня після появи останнього елемента висипки. Інфекція поширюється повітряно-крапельним шляхом. Сприйнятливість висока, хворіють в основному діти, навіть в 1-й місяць життя.

    Клініка. Інкубаційний період триває 11 -17 днів, рідко до 23 днів. Хвороба частіше починається гостро з висипки і підвищення температури тіла. Гарячка триває 2-5 днів, при рясній і тривалій висипці – до 8-10 днів, може бути хвилеподібною.

img20181110175602У дорослих висипці часто передують продромальні явища – головний біль, зникнення апетиту, млявість, нудота, блювання, біль у попереку, животі. Цей період не перевищує 3 днів. Висипка з’являється протягом тижня у вигляді 3- 5 спалахів: спочатку на животі, грудях, плечах, стегнах, а потім без певної закономірності поширюється по всьому тілі, в тому числі на волосисту частину голови. її майже не буває на долонях і підошвах. Густота висипки коливається від поодиноких елементів до рясної. Елементи висипки проходять ряд стадій розвитку: спочатку з’являються розеоли або розеоло-папули червоного кольору з чіткими контурами, через декілька годин вони перетворюються в папули, а потім у везикули з прозорим вмістом, який мутніє, підсихає і утворює жовтуваті або коричневі кірочки. Везикула однокамерна, оточена червоним віночком, розташована на неінфільтрованій шкірі. Через 6-8 днів кірочки відпадають, не залишаючи сліду. Висипка супроводжується свербінням. Везикули можуть нагноюватись, перетворюючись в пустули. Враховуючи те, що висипка з’являється нерівномірно, на одному і тому самому місці можна спостерігати різні стадії розвитку елементів (поліморфізм). Висипка зникає через 15-20 днів. У третини хворих перед появою висипки на шкірі або одночасно з нею з’являється енантема на слизових оболонках м’якого і твердого піднебіння, задньої стінки глотки, гортані. Виникає пляма, згодом вона перетворюється в пухирець, який розкривається з утворенням ерозії, покритої світло-жовтим нальотом, що нагадує афту.

При значних ураженнях слизових оболонок спостерігаються слинотеча, стоматит, утруднене жування і ковтання, ларингіт з явищами стенозу. Висипка на слизовій носа може супроводжуватись носовими кровотечами. Нерідко виявляють лімфаденіт (шийний, пахвинний, пахвовий) і ураження внутрішніх органів. У хворих з важкими супутніми захворюваннями та ослаблених можуть розвиватись бульозна, геморагічна і гангренозна форми вітрянки з утворенням виразок, що погано загоюються, або некротичних ділянок шкіри. При активізації вторинної мікробної флори можуть виникати ускладнення: лімфаденіт, бешиха, абсцес, флегмона. Трапляється вітрянковий менінгоенцефаліт.

Діагностика ґрунтується на наявності типових елементів висипки переважно на голові та животі, що перебувають на різних стадіях розвитку. Із специфічних методів застосовують фарбування вмісту пухирців або пустул за Романовським (знаходять багатоядерні гігантські епітеліальні клітини) або сріблення і виявлення вірусу (тілець Арагана) Імунофлюоресцентним методом. Починаючи з 5-6-го дня хвороби можна використовувати РЗК зі специфічним антигеном. Однак специфічна діагностика ще складна і малодоступна. З гематологічних показників необхідно враховувати лейкопенію, зсув лейкоцитарної формули вліво. При важкому перебігу можливий лейкоцитоз. Диференціальний діагноз. Везикульозна висипка спостерігається при герпетичній інфекції, оперізуючому герпесі, везикульозному гамазорикетсіозі, хворобах групи віспи. Всі вони супроводжуються гарячкою та інтоксикацією.

Герпетична інфекція виникає переважно при ослабленні організму внаслідок різних хвороб і є свідченням імунодефіцитного стану. Вона найчастіше локалізується навколо рота, на губах, крилах носа, рідше поширюється на інші ділянки. Супроводжується свербінням і печією. При огляді виявляють щільну групу пухирців. При оперізуючому герпесі процес, як правило, однобічний. Герпетичні пухирці з’являються вздовж нервових стовбурів і сплетінь та супроводжуються сильним болем.

З хвороб групи віспи натуральна віспа вже не зустрічається, віспа мавп реєструється зрідка в країнах Африки і лише паравакцина залишається поширеною (спорадичною) інфекцією. У діагностиці останньої цінними є такі дані: свідчення про контакт з тваринами, задовільний стан хворого, наявність щільних і неболючих вузликів і везикул на кистях. У хворих на везикульозний гамазорикетсіоз подібна крупна висипка з’являється на 2-8-й день від початку захворювання, спостерігається первинний афект (некроз зі струпом, еритематозний вінчик, реґіонарний лімфаденіт) на місці укусу кліща. Епідеміологічні дані підтверджують природну осередковість інфекції.

img20181110175603СКАРЛАТИНА ( SCARLATINA )

Скарлатина – гостре інфекційне захворювання людини з групи інфекцій дихальних шляхів, яка супроводжується загальною інтоксикацією з гарячкою, тонзилітом та висипанням на шкірі. Збудник – бета-гемолітичний стрептокок групи А.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі на скарлатину або реконвалесценти, хворі на ангіну, бешиху, хронічний тонзиліт, назофарингіт, а також здорові носії бета-гемолітичного стрептокока групи А.

img20181110175604Заразливість припадає на останні 2 дні інкубації, весь період хвороби і до 21-го дня реконвалесценції. Захворювання передається повітряно-крапельним шляхом, іноді через дитячі іграшки, рушники та інші предмети побуту, молочні продукти. Коефіцієнт контагіозності становить 0,4. Частіше хворіють діти у віці 2- 9 років. Максимум захворюваності припадає на осінньо-зимовий період. Антибактеріальний імунітет типоспецифічний і нетривалий, антитоксичний – досить стійкий. У хворих на скарлатину, які лікувались антибіотиками, формується менш тривалий імунітет, а тому можливі випадки повторного захворювання.

Клініка. Інкубаційний період триває 2-7 днів, інколи до 12 днів. Температура тіла підвищується до 38- 39 °С, тримається 3-4 дні та скороченим лізисом знижується до норми. Гарячка супроводжується болем у горлі, нерідко нудотою і блюванням. Вже в 1-й день хвороби (рідко на 2-3-й день) з’являється крапчаста рожева або пурпурово-червона висипка, яка виступає над поверхнею гіперемійованої шкіри. Висипка концентрується на щоках, в пахвинних і пахвових областях, на згинальних поверхнях кінцівок, особливо в природних складках шкіри; супроводжується свербінням. Носо-губний трикутник блідий, вільний від висипки. Екзантема щезає через 3-7 днів, залишаючи після себе рясне лущення – висівкове на обличчі, пластинчасте – на тулубі та кінцівках, особливо на кінчиках пальців. У деяких хворих може спостерігатись міліарна дрібнопухирцева (на тильній поверхні пальців рук), розеольозно-папульозна (частіше на розгинальній поверхні кінцівок) або геморагічна (при важкому перебігу) висипка. Для скарлатини характерна наявність гострого тонзиліту: біль у горлі при ковтанні, яскрава гіперемія слизової зіву, збільшення піднебінних мигдаликів, часто з гнійно-фібриновим нальотом; збільшення і болючість підщелепних лімфовузлів. На м’якому піднебінні Іноді крапкова енантема. Типовими є білий дермографізм, симптом Пастіа (скупчення дрібних крововиливів на складках шкіри в пахвинних, пахових і ліктьових ділянках, в зв’язку з чим вони мають насичено-темний колір), з 3-4-го дня «малиновий» (яскраво-червоний з гіперплазією сосочків) язик. Досить часто уражається серцево-судинна система: тахікардія, що змінюється брадикардією, гіпотонія, глухі тони серця, розширення його вліво, систолічний шум. При легкому перебігу скарлатини гарячка триває 1-3 дні, висипка неяскрава, частіше розташована лише на природних складках шкіри, зберігається декілька годин і проходить без лущення. Токсичні форми скарлатини характеризуються вираженою інтоксикацією з порушенням свідомості, збудженням або пригніченням психіки, маренням, багаторазовою блювотою, судомами, менінгеальним синдромом. Часто приєднується сепсис з високою гарячкою, ознобами, виникненням гнійних вогнищ у різних органах. Для геморагічних форм поряд з синдромом токсикозу характерні шлунково-кишкові і легеневі кровотечі.

Клінічно розрізняють типові та атипові форми скарлатини. До типових належать форми з класичними проявами (висипка, ангіна, інтоксикація), до атипових – стерта, без висипки, екстрафарингеальна форми. Перебіг скарлатини може бути легкий, середньої важкості та важкий. Важкий перебіг ділять на токсичний, септичний і токсико-септичний варіанти. Критеріями важкості є симптоми інтоксикації (порушення нервової, серцево-судинної та ендокринної систем) і місцеві зміни (ступінь ураження слизової зіву й лімфатичних вузлів). На 2-4-му тижні можливий розвиток рецидивів, які зв’язані з реінфекцією або суперінфекцією іншого варіанта гемолітичного стрептокока. Ускладнення – гнійний та некротичний лімфаденіти, отит, отогенний абсцес мозку, нефрит, міокардит, ревматизм, артрит.
Діагностика ґрунтується на клінічних та епідеміологічних даних. Про наявність скарлатини свідчить поєднання ангіни з червоною крапчастою висипкою і гарячкою. Доповнюють критерії хвороби обмежена гіперемія м’якого піднебіння, блідий носо-губний трикутник, «малиновий» язик, сухість шкіри та її пластинчасте лущення. Методи виявлення гемолітичного стрептокока і його антигену використовують рідко. До того ж стрептокок із зіва, носа, крові виділяється лише у 40-60 % хворих. Допоміжне значення має феномен згасання висипки – її зникнення в найближчі 6-12 год навколо місця введення 0,2 мл антитоксичної протистрептококової сироватки. В аналізі крові – нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ, в кінці тижня – еозинофілія.Диференціальний діагноз перш за все проводять з псевдотуберкульозом, який ще має назву далекосхідної скарлатиноподібної гарячки. Необхідно врахувати, що елементи висипки при цій хворобі більші, з’являються частіше на 3-4-й день переважно на згинальних поверхнях і навколо суглобів на фоні незміненої шкіри. На обличчі екзантема відсутня. Характерні гіперемія і набряк кистей й ступнів. Спостерігаються біль у животі, диспепсичні розлади, поліартрит, збільшення печінки, жовтяниця, чого немає при скарлатині. Допомагає діагностиці застосування бактеріологічних і серологічних методів. На відміну від скарлатини, кір має початковий катаральний період (кашель, нежить, набряк обличчя, повік, кон’юнктивіт, ларингіт). Екзантема рясна, у вигляді великих макуло-папул. Типова етапність висипання – спочатку на обличчі, шиї, верхній частині грудей, на 2-гу добу – на тулубі, верхніх кінцівках, на 3-тю – на нижніх кінцівках. Патогномонічною є поява за 1-2 дні до висипки плям Бєльського – Філатова – Копліка. Висипка залишає після себе пігментацію і висівкоподібне лущення. При краснусі висипка поліморфна у вигляді блідо-рожевих розеол і короподібних елементів, може розташовуватись на всьому тілі, а частіше на кінцівках і сідницях. Збільшені задньошийні і потиличні лімфовузли. В аналізі крові лейкопенія. Відсутні ознаки тонзиліту, «малиновий» язик; дермографізм червоний, після зникнення висипки немає лущення. Перебіг стафілококової інфекції може часом супроводжуватися скарлатиноподібною висипкою, тонзилітом і «малиновим» язиком. Однак слід враховувати наявність первинного гнійного вогнища; висипка з’являється навколо нього на 3-4-й день хвороби. Колір шкіри змінюється мало. Екзантема тримається лише 1-2 дні.

При застосуванні деяких токсичних ліків (антибіотики, сульфаніламіди) і харчових продуктів (мед, яйця, варення) може з’явитись токсико-алергічна скарлатино-подібна висипка. Разом з тим піднебінні мигдалики і слизова оболонка зіву залишаються без змін, висипка може рецидивувати після повторного попадання в організм тих самих алергенів.

КІР ( MORBILLI )

img20181110175605Кір – гостра вірусна хвороба людини з групи інфекцій дихальних шляхів, яка супроводжується інтоксикацією, гарячкою, запаленням верхніх дихальних шляхів, кон’юнктив, специфічною енантемою і макуло-папульозною висипкою. Збудник належить до сімейства параміксовірусів.

Епідеміологія. Єдиним джерелом інфекції є хвора людина – з останніх 2 днів інкубаційного періоду до 5-го дня після появи висипки. При ускладненні кору пневмонією заразний період продовжується до 10-го дня від початку висипання. Найбільша заразливість припадає на період до появи висипки. Інфекція передається за допомогою повітряно-крапельного механізму. Сприйнятливість неімунізованих дуже висока. Грудні діти мають трансплацентарний імунітет від матерів, які перенесли кір у минулому або були вакциновані. Після перенесеного захворювання зберігається стійкий імунітет. У зв’язку з застосуванням високоефективної вакцини захворюваність на кір істотно знизилась, тепер відносно частіше хворіють діти старшого віку і дорослі.

Клініка. Інкубаційний період триває 9-17 днів, після введення імуноглобуліну може продовжуватись до 21 дня. У перебігу хвороби розрізняють періоди катаральних змін, висипки і реконвалесценції. Хвороба починається гостро, з підвищення температури тіла до 38-39 °С, нежитю, кашлю, чхання, головного болю, загального нездужання, сиплості голосу, світлобоязні, одутлості обличчя, кон’юнктивіту. На слизовій оболонці щік, навпроти малих корінних зубів, з’являються рожеві плями з білуватими цятками в центрі (плями Бєльського – Філатова – Копліка), які є патогномонічною ознакою кору. Інколи в цей період на шкірі може виникнути блідо-рожева крапчаста скарлатиноподібна або плямиста висипка, яка швидко щезає, а на м’якому піднебінні – корова енантема. На 3-4-й день хвороби стан хворого погіршується, температура тіла підвищується до 40 °С, посилюються катаральні явища, симптоми інтоксикації; за вухами з’являється екзантема, яка протягом доби поширюється на обличчя, шию і верхню частину грудей, наступного дня – на тулуб і верхні кінцівки, а ще через день – на нижні кінцівки. Спочатку висипка розеольозна або розеольозно-папульозна. Збільшуючись у розмірах, вона перетворюється в макуло-папульозну, з нерівними краями, місцями зливну. Ділянки шкіри, які вільні від екзантеми, мають звичайний колір. Висипка зберігається 3- 4 дні, потім блідне у такій самій послідовності, в якій з’явилась, залишаючи після себе пігментацію, а згодом дрібне висівковидне лущення. Із зникненням висипки нормалізується температура і минають катаральні явища. При легкому перебігу кору і у прищеплених може спостерігатись мізерна висипка у вигляді поодиноких елементів, що утруднює діагностику. В осіб, яким в інкубаційний період вводили профілактично – імуноглобулін, переливали плазму або кров, перебіг кору легкий, супроводжується субфебрильною температурою, слабкими катаральними явищами, висипка поодинока, без послідовності у виникненні, плям Бєльського – Філатова – Копліка немає. У дорослих перебіг кору звичайно буває важким, з геморагічними висипаннями і крововиливами в шкіру і слизові оболонки, вираженою інтоксикацією. Спостерігаються зміни з боку серцево-судинної системи (тахікардія, гіпотонія, ослаблення серцевих тонів), легень (сухі розсіяні хрипи, при розвитку пневмонії – вологі хрипи), нерідко виникають біль у животі та діарея. Ускладнення кору можуть бути зумовлені його збудником і бактеріями. Частіше виникають пневмонія, ларингіт, бронхіт, бронхіоліт, кератокон’юнктивіт, отит, піодермія, цистит, пієлонефрит, плеврит, ентерит, стоматит, менінгоенцефаліт, психоз, блефарит.Діагностика кору при типовій екзантемі і відповідних епідеміологічних даних не викликає сумніву. З клінічних критеріїв вирішальне значення мають плями Бєльського- Філатова – Копліка. Для підтвердження етіології використовують вірусологічні дослідження (виділення в перші дні вірусу з носоглоткового змиву, секрету кон’юнктив на культурі тканини або методом імунофлуоресценції), серологічні методи (реакція нейтралізації, РЗК, РГГА, РНГА, ІФА з коровим антигеном у динаміці хвороби), які дають змогу виявити наростання титру протикорових антитіл. В аналізі крові при неускладненому кору знаходять лейкопенію, лімфоцитоз, зниження кількості еозинофілів, моноцитів. ШОЕ помірно прискорюється. Диференціальний діагноз . У катаральний період кір необхідно диференціювати з ГРВІ. Однак при ГРВІ загальна інтоксикація і катаральні явища розвиваються швидше, кон’юнктивіт не супроводжується вираженою інфільтрацією повік, немає симптому Бєльського – Філатова – Копліка та рясної макуло-папульозної висипки, що з’являється у певній послідовності. При краснусі відсутній катаральний період, а першим симптомом хвороби є нерясна висипка без певної послідовності з’явлення, схильності до злиття і наступної пігментації. Висипка, як правило, мономорфна, дрібно- і середньоплямиста, ніжно-рожева, з переважною локалізацією на зовнішніх поверхнях верхніх і нижніх кінцівок. Катаральні явища та симптоми загальної інтоксикації виражені слабо. Постійним симптомом є збільшення потиличних і задньошийних лімфовузлів. Ентеровірусна (бостонська) екзантема з’являється на 2-й день хвороби, нерідко при високій температурі тіла, вона плямисто-папульозна, іноді петехіальна. На противагу кору не спостерігаються послідовне висипання, кон’юнктивіт, плями Бєльського – Філатова- Копліка. З інших проявів ентеровірусної інфекції слід відзначити герпангіну, діарею, міалгію, плевродинію, чого не буває при кору. Скарлатина відрізняється від кору наявністю тонзиліту, палаючого зіву, «малинового» язика. Нежить і кашель відсутні. Екзантема з’являється на 1-2-й день хвороби майже одномоментно, крапчаста, розташовується на гіперемійованій шкірі, переважно на згинальних поверхнях кінцівок, грудях, внизу живота, концентруючись на складках шкіри. Носогубний трикутник вільний від висипки. Лущення пластинчасте. Аналіз крові засвідчує еозинофілію, нейтрофільний лейкоцитоз. При інфекційному мононуклеозі екзантема з’являється на 2-6-й день хвороби, поліморфна, частіше розташована на тулубі. Початковий катаральний період відсутній, однак характерні тонзиліт, поліаденіт, гепатоспленомегалія, в крові- атипові мононуклеари. Менінгококцемія, на відміну від кору, має бурхливий початок з гіпертермією, яскравими симптомами інтоксикації (різкий головний біль, багаторазове блювання, менінгеальні ознаки). Висипка геморагічно-некротична, з’являється в перші години хвороби по всьому тілу, густіше на нижніх кінцівках, сідницях. У гемограмі нейтрофільний гіперлейкоцитоз, з крові можна виділити менінгокока. Алергічні екзантеми з’являються без попереднього катарального періоду і певної послідовності, яскраві, поліморфні, супроводжуються свербінням.

КРАСНУХА ( RUBEOLA )

img20181110175606Краснуха – гостра інфекційна хвороба людини з групи інфекцій дихальних шляхів, яка супроводжується помірною інтоксикацією, крапчастою або плямистою висипкою і генералізованим лімфаденітом. Збудник належить до сімейства тогавірусів.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хвора людина за 7 днів до появи висипки і протягом 3 тиж після її появи. Хворі на природжену краснуху заразні значно довше – від кількох місяців до 2 років. Інфекція передається за допомогою повітряно-крапельного механізму, при захворюванні вагітних – трансплацентарно. Сприйнятливість висока, але дещо нижча, ніж до кору. Хворіють переважно діти у віці від 1 до 7 років; діти до 4 міс мають вроджений імунітет. Підйом захворюваності відзначається взимку і навесні. Після перенесеного захворювання залишається стійкий імунітет. Близько 20 % молодих жінок не мають антитіл до краснухи.

Клініка. Інкубаційний період триває 11-24 дні. Хвороба починається поступово. За 1-2 дні до появи висипки інколи спостерігаються нежить, кашель, гіперемія кон’юнктив. Температура тіла підвищується під час висипання, частіше до 38 °С, але може бути й нормальною. Загальний стан у більшості хворих порушений незначно. Типовою ознакою є припухання задньошийних, потиличних та інших лімфатичних вузлів. Вони можуть бути розміром до великої горошини, щільнуваті, болючі при пальпації. Нерясні висипання у вигляді блідо-рожевих, круглих або овальних плям, дрібних або великих, протягом декількох годин з’являються на обличчі, шиї і поширюються по всьому тілі з переважною локалізацією на розгинальних поверхнях кінцівок, спині, животі, сідницях. Екзантема не має тенденції до злиття, тримається 2-З дні і зникає, не залишаючи пігментації і лущення. В період висипань може виникати енантема на слизовій зіва. У декотрих збільшена селезінка. Захворювання може бути у стертій і безсимптомній формах. Дорослі, як правило, переносять краснуху важче, з вираженою гарячкою, болями голови та в м’язах, катаральними явищами, інтоксикацією, іноді блювотою. У хворих жінок в перші 3 міс вагітності часто уражується плід. Можливі викидні, розвиток ембріона з вадами (народження дітей з каліцтвами, глухотою, гідроцефалією, мікроцефалією, катарактою, вадами серця, збільшеними печінкою і селезінкою). Дефекти розвитку можуть проявитись на 1-му році життя. Зрідка трапляються ускладнення: артропатії, енцефаліт, менінгоенцефаліт, енцефаломієліт, неврити, пневмонія, отит, нефрит, тромбоцитопенічна пурпура.

img20181110175607Діагностика. Крім епідеміологічних даних враховують присутність характерної висипки, слабо виражених катаральних явищ і збільшення лімфовузлів. Діагноз можна підтвердити вірусологічним методом (змив з носоглотки, кров на наявність вірусу) або за допомогою серологічних реакцій (РГГА), які роблять з парними сироватками крові з інтервалом 10-14 днів. Діагностичним є зростання титру антитіл в 4 рази і більше. При підозрі на вроджену краснуху дослідження крові проводять одночасно в матері і немовляти. Останнім часом впроваджують в практику радіоімунний та імуноферментний методи. Аналіз крові засвідчує помірну лейкопенію, лімфоцитоз, наявність плазматичних клітин. Диференціальний діагноз в першу чергу необхідно проводити з кором, при якому спостерігаються виражений катаральний період, плями Бєльського – Філатова – Копліка, етапність висипань, рясніша висипка зі схильністю до злиття, подальшою пігментацією і лущенням, значно порушений загальний стан хворого. При інфекційному мононуклеозі спостерігаються тонзиліт, виражений поліаденіт, гепатолієнальний синдром. Температура тіла підвищується вже на початку захворювання. Гарячкова реакція триває до поліпшення загального стану. В аналізі крові лейкоцитоз, лімфомоноцитоз, атипові мононуклеари. На відміну від краснухи, при скарлатині спостерігається виражена інтоксикація організму, тонзиліт, підщелепний лімфаденіт, «малиновий язик», палаючий зів. Висипка крапчаста, рясна, розташована переважно на згинальних поверхнях, носогубний трикутник блідий, шкіра гіперемійована. Після зникнення екзантеми спостерігається крупнопластинчасте лущення. В крові – збільшення кількості лейкоцитів, еозинофілія. Висипання при токсико-алергічнихдерматозахвиникають після вживання медикаментів чи контакту з іншими алергенами, супроводжуються свербінням, набряком, еозинофілією.

 Що таке грип у дітей?

·         Грип – це гостре інфекційне захворювання, що викликається респіраторними вірусами.

·         Грипом можуть захворіти як дорослі, так і діти. Але саме діти, як правило, починають хворіти першими, випереджаючи дорослих. Тому фахівці часто називають дітей “індикаторами” підйому захворюваності на грип або іншими респіраторними хворобами.

·         Найбільшому ризику зараження піддаються діти, які відвідують організовані колективи ( дитячі садки, школи)

Як діти заражаються грипом?

·         Вдихаючи повітря з найдрібнішими крапельками слини і мокротиння, які виділяються хворими при кашлі та чханні.

·         При контакті з хворими дітьми: граючи з ними, обмінюючись олівцями, користуючись загальним посудом.

Як грип проявляється у дітей?

·         Початок захворювання раптовий, з високою інтоксикацією. Дитина стає млявою, скаржиться на сильний головний біль і загальну слабкість. У неї висока температура, що досягає 40 С, озноб і лихоманка

·         Не пізніше 2-3-го дня хвороби до симптомів інтоксикації приєднуються нежить, біль у горлі, сухий кашель.

·         У деяких дітей захворювання грипом може супроводжуватися болем у животі та блювотою.

Що робити, якщо дитина захворіла?

·         Покласти в ліжко в окремій кімнаті або, принаймні, відгородити її ліжко ширмою або фіранкою.

·         Викликати лікаря – тільки він зможе оцінити ступінь тяжкості захворювання і призначити правильне лікування!

·         До приходу лікаря дитину потрібно вкрити, напоїти гарячим трав’яним або ягідним чаєм. Якщо у неї немає алергії, то можна додати в чай ​​мед.

Чим небезпечний дитячий грип?

·         У дітей після грипу часто виникають такі ускладнення: синусити, отити, пневмонії.

·         Серцево – судинні захворювання

·         Захворювання центральної нервової системи.

·         Потрібно негайно звернутися до педіатра, якщо: у дитини три або чотири дні тримається висока температура; дитина каже, що їй важко або боляче дихати, вона скаржиться на вушний біль або на сильний кашель.

Чи можна попередити грип у дитини?

·         Краще грип не лікувати, а попереджати!
Для профілактики грипу та ГРВІ потрібно протягом усього року зміцнювати організм дитини.

·         Дотримуватися режиму дня, що включає прогулянки на свіжому повітрі, а також збалансований раціон харчування з врахуванням індивідуальних особливостей дитини.

·            Проводити загартовування, масажі, лікувальну фізкультуру або фізіотерапевтичні процедури.
Мета профілактики – зміцнення захисних сил організму дитини!

·         Щеплення  від грипу – найбільш ефективний засіб захисту. 

·         Вакцинація дітей, схильних до алергічних реакцій і маючих хронічні захворювання, проводиться за спеціальними методиками і під суворим наглядом фахівців. Перед щепленням необхідно проконсультуватися з лікарем, щоб переконатися, що дитина здорова.

 Увага!!!  

·         Підвищення температури тіла – захисна функція організму, спрямована на боротьбу зі збудником захворювання, тому не слід зловживати жарознижувальними препаратами, якщо температура не перевищує 38-38,5 С.

·         Всі ліки дитині повинен призначати тільки лікар!

·         Всі “домашні засоби” слід застосовувати тільки за схваленням медичних працівників!

·         Під час лікування дуже важливо приймати якнайбільше ридини – соків, мінеральної води, морсів і т.п.

·          Необхідно скоректувати харчування хворого: в ньому має бути більше продуктів, багатих вітамінами і мікроелементами (у т.ч. овочів і фруктів), а також кисломолочних продуктів із збільшеним вмістом біфідо- і лактобактерій.

·         Не потрібно заперечувати, якщо лікар рекомендує дитині лікування в стаціонарних умовах.

·         Необхідно захистити від грипу інших дітей.

·         Тим, хто ще не захворів, слід приймати препарати для профілактики, дотримуватися правил особистої гігієни, частіше провітрювати приміщення, а при контактах з хворими на грип та ГРВІ – обов’язково носити одноразову маску!

 

ПАМ’ЯТКА для батьків щодо профілактики гострих кишкових інфекцій

ЯКІ НАЙВАЖЛИВІШІ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ПРАВИЛА ПОТРІБНО ВИКОНУВАТИ В СІМ’Ї,ЩОБ УНИКНУТИ ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ:

1. Мити руки з милом.

2. Регулярно підстригати нігті.

3. Відучити дитину від шкідливої звички – гризти нігті.

4. Не купувати продукти у місцях стихійної торгівлі та продукти сумнівної якості.

5. Не вживати сире молоко, лише пастеризовані молочні продукти.

6. Перед вживанням фруктів, овочів і ягід слід ретельно вимити їх проточною водою, а потім обдати окропом.

7. При кулінарній обробці м’яса, риби, молока температура повинна становити 100 С. Заморожені продукти мають повністю відтанути.

8. Готові страви краще вживати одразу, страви кімнатної температури є середовищем для розмноження мікроорганізмів.

9. Розігрівати страви потрібно при температурі не нижче, ніж 100 С.

10. Не зберігати готові страви поряд з сирими.

11. Порізи та дрібні рани на руках заклеювати бактерицидним пластирем, перш ніж готувати їжу.

12. Продукти харчування зберігати якомога далі від хатніх тварин, в ємкостях, які щільно закриваються.

13. Зберігати продукти харчування, дотримуючись умов і термінів придатності, що вказані на упаковці.

14. Важливий фактор – чистота на кухні, чисті рушники для рук.

15. Використовувати воду гарантованої якості або додатково кип’ятити її.

ЯК НЕ ЗАХВОРІТИ В ДИТЯЧОМУ САДКУ ?

       У першу чергу хочеться сказати про загартовування. Адже тривале перебування дитини на свіжому повітрі, чисте і прохолодне повітря в кімнатах, бігання босоніж по підлозі і т. д. – повинні увійти в життя вашої дитини якомога раніше, тим більше якщо ви заздалегідь знаєте, що їй належить рано піти в дитячу установу.

    Ще одна важлива деталь – привчайте, наскільки можливо, свою дитину до контактів з іншими дітьми (запрошуйте їх у гості, спілкуйтеся на дитячих майданчиках і т.д.). Малюк отримує психологічний досвід – і одночасно тренується його імунна система.

   Якщо дитина все-таки захворіла, не тримайте її у будинку 3-4 тижні. Досить кількох днів. Адже за місяць в дитячому колективі з’являться вже інші віруси і мікроби, перед якими ваша дитина беззахисна, і можливий новий спалах хвороби.

  Однак якщо респіраторні захворювання протікають важко, ускладнюються астматичним синдромом, якщо загострюються хронічні захворювання, подумайте, варто серйозно поставитися до проблеми.

 

СКАРЛАТИНА

Тип стрептококової інфекції, що викликає ангіну та висип на шкірі, а також симптоми інтоксикації. Може призвести до ускладнень серця та нирок.

ТРЕБА ЗНАТИ!

• Збудник хвороби – стрептокок. Джерелом інфекції є хворий. Розповсюджується бактерія повітряно – крапельним шляхом, частіше за все проникає до організму через очі та ніс, іноді крізь уражену опіком або поранену шкіру.
• Збудник хвороби може існувати і поза організмом людини, тому одяг хворого, його речі, книги та іграшки, якими він користувався, можуть бути джерелом розповсюдження інфекції.
• Інкубаційний період від 1 до 7 діб, іноді до 12 діб.

• Після перенесеної хвороби виникає імунітет, але іноді можливі повторні випадки захворювання на скарлатину, які пов’язані з послабленням захисних сил організму.
• Ускладнення виникають рідко, але можуть бути небезпечними.

СИМПТОМИ ХВОРОБИ:

• часто хвороба починається з головного болю, блювання, болю в горлі, підвищення температури до 39 градусів;
• крапкоподібний червоний висип з’являється по всьому тілу в перші 1 – 2 доби хвороби;
• висип грубий на дотик, при натискуванні плями на деякий час стають білими;
• висип найбільш виражений у паху, під пахвами, на внутрішніх поверхнях рук та ніг.

ЩО ПЕРЕВІРЯТИ:

• загальний стан дитини;
• температуру тіла.

   

Проба Манту.  Що потрібно знати батькам?

Щоразу, отримуючи запрошення на проведення проби Манту дитині, у батьків виникає питання – чи потрібно давати згоду на проведення проби?
Так що це таке проба Манту?
На сьогодні у нашій країні туберкулінодіагностика (проба Манту, реакція Манту) єдиний метод ранньої, своєчасної діагностики туберкульозу серед дитячого населення та відбору дітей для вакцинації та ревакцинації  у 7 років.
Відразу треба зазначити, що проба Манту до щеплень немає ніякого відношення, це діагностичний тест, і входить в перелік щорічного профілактичного обстеження дитини.
Як роблять пробу Манту?
Проба Манту проводиться 1 раз на рік, починаючи з трирічного віку дитини, незалежно від результатів попередньої проби. Роблять її спеціальним туберкуліновим шприцем внутрішньошкірно. Потім медичний працівник оцінює реакцію організму на пробу.
Зазвичай пробу роблять у поліклініках або дитячих установах (школи, дитячі сади). Батькам не потрібно боятися, що в їх відсутність дитині у групі або класі зроблять “гудзичок” – ця процедура абсолютно безпечна. Туберкулін не несе в собі туберкульозну паличку, як може здатися з назви. Він містить лише продукти її життєдіяльності. Отже, занести “хворобу аристократів”,  так ще називали туберкульоз, шляхом проби Манту – нереально.
Як оцінюються результати?
Після введення туберкуліну, на 2-3 день утворюється специфічне ущільнення шкіри. На вигляд це трохи почервоніла округла ділянка шкіри, з незначним ущільненням – папула. Природно, що чим більше в організмі імунних клітин, що “знають” про туберкульозну паличку, тим більше буде розмір папули.
Розмір папули вимірюють при достатньому освітленні прозорою лінійкою на 3-й день після введення туберкуліну. Вимірюється лише розмір ущільнення. Почервоніння довкола ущільнення не є ознакою інфікованості туберкульозною паличкою.
Оцінка результатів проби Манту
Реакція вважається:
– негативною – при повній відсутності ущільнення або за наявності лише ін’єкційної реакції (0-1 мм);
– сумнівною – при папули розміром 2-4мм і при почервонінні будь-якого розміру без ущільнення;
– позитивною – за наявності вираженого ущільнення діаметром 5мм і більше.
– гіперергічною  -  реакція з діаметром ущільнення 17мм і більше.
Коли необхідно звернутися до фтизіатра?
Сама по собі позитивна реакція Манту не є стовідсотковим доказом наявності туберкульозу. Проте є моменти, що свідчать про небезпеку:
– чутливість до туберкуліну з року в рік збільшується по наростаючій;
– різкий “стрибок”, при якому ущільнення збільшується на 6мм і більш (наприклад, торік папула була розміром 10мм, а в цьому – 16);
– навіть тимчасовий контакт з хворим з відкритою формою туберкульозу;
– наявність у сім’ї родичів, які хворіли або інфіковані туберкульозом.
У таких випадках дитину направляють на консультацію до дитячого лікаря-фтизіатра. Лікар повинен розібратися в причинах, визначити, що могло вплинути на проведення проби і поставити діагноз. Зазвичай після цього дитину направляють на аналізи, рентгенологічне обстеження і, вразі потреби, призначають йому профілактичне лікування – курс протитуберкульозного препарату (близько 3 місяців). Для порівняння, в США такий курс триває 1 рік.
Протипоказання до проведення проби Манту
Протипоказаннями до проведення туберкулінової проби є:
– шкірні захворювання;
– гострі і хронічні інфекційні захворювання у стадії загострення (проба Манту ставиться через 1 місяць після зникнення усіх клінічних симптомів або відразу після зняття карантину);
– карантин по дитячих інфекціях у колективі (проба Манту ставиться через 1 місяць після зникнення всіх клінічних симптомів або відразу після зняття карантину).
До того ж імунітет після профілактичних щеплень може впливати на чутливість до туберкуліну. Тому пробу Манту необхідно планувати до проведення будь-яких щеплень. В цьому випадку щеплення проводяться відразу після оцінки результатів проби.
Чи потрібна проба Манту взагалі?
Із цього приводу Всесвітня Організація Охорони Здоров’я відповідає однозначно – так, особливо для країн з високим ризиком захворювання на туберкульоз, до яких відноситься і Україна.
Зараз в Україні епідемія туберкульозу. Захворюваність на туберкульоз росте з кожним роком. Найчастіше зараження туберкульозом відбувається повітряно-крапельним шляхом. Бактерії туберкульозу можуть виділятися під час кашлю з мокротинням, слиною, а також під час співу, розмови. Зараження може відбуватися під час безпосереднього контакту з хворим (під час поцілунків) і опосередковано (через забруднені предмети вжитку – книги, рушники, посуд, продукти). За добу хворий з легеневою формою туберкульозу виділяє 15-20 млн. бактерій туберкульозу. Одна хвора людина може заразити за рік 10-15 осіб. Діти найбільш чутливі до туберкульозу.
Своєчасно проведена туберкулінодіагностика дозволяє виявити туберкульоз  у дітей на ранній стадії.
Шановні батьки, пам’ятайте, туберкульоз легше попередити , ніж лікувати!

Дитячий лікар-фтизіатр

Центральної районної лікарні

Києво-Святошинського району    О. В.Ковтун

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>