Інсценування та драматизація потішок, жартів

Зайчику, зайчику

Діти сидять на стільчиках або на килимку півколом. Потішку драматизують двоє дітей: одна запитує, а інша – зайчик ( у шапочці зайчика) відповідає. На останнє слово «шубовсть» зайчик сідає на стільчик.
- Зайчику, зайчику, де ти був? – У млині, у млині.
- Що ти чув?
- Там були кравчики, перебили пальчики. Ледве я втік через бабин тік, та через колоду. Та хвостиком у воду шубовсть!

Ішов лісом доріжкою сірий вовк

Діти сидять півколом. Потішку виконують двоє дітей в костюмах або шапочках вовка й лисички. Слова автора говорить вихователь або хтось із дітей.
Ішов лісом доріжкою сірий вовк та й зустрів він лисичку-сестричку.
- Здоров, здоров, лисонько, куди йдеш? Скажи мені правдоньку, де живеш?
- Отам моя хатонька, край води, ти до мене вовчику, не ходи.

Столярки-молодці

Вихователь: столярки-молодці тешуть столик і стільці.
Діти: молотком по долоті, долоті,
летять тріски золоті, золоті.
Пилочками чики-чики,
Молоточком туки-туки. (Імітують рухи руками)
Усі разом: в нас до праці здатні руки. (Піднімають руки вгору.)

Ой сусіди, сусідоньки

Потішку виконують двоє дітей. Дівчинка в українському костюмі курочка (дівчинка в шапочці курочки). Виходить дівчинка, промовляє слова, низько кланяється:

Ой сусіди, сусідоньки,
Прошу вас, прошу вас,
Чи не бігла моя курочка
Біля вас, біля вас?
Семеняста курочка і чубок,
А на правій ніженці мотузок.
Вискакує курочка із словами:
«Куд-кудак! Куд-кудак!»