Поради медичної сестри

Медичні сестри:

ryabcheva

Рябцева Валентина Сергіївна – освіта середня спеціальна; стаж роботи на посаді медичної сестри 47 років

sudoryk

Сидорук Катерина Іванівна – освіта середня спеціальна; стаж роботи на посаді медичної сестри 41 рік

Нормативно-правові документи, на які опирається в роботі медична сестра

  • Конвенція про права дитини
  • Закон України «Про охорону дитинства»
  • Закон України «Про освіту»
  • Закон України «Про дошкільну освіту»
  • Закон України „Про захист населення від інфекційних хвороб” (Документ 1645-14, остання редакцiя вiд 11.06.2009, чинний)
  • Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 “Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів”
  • Положення про медичний кабінет дошкільного навчального закладу.
  • Положення про ізолятор дошкільного навчального закладу. Перелік оснащення медичного кабінету.

Сестра медична старша дошкільного навчального закладу зобов’язана:

1. Проводити медичні огляди дітей при прийомі в дошкільний навчальний заклад та здійснювати медичний контроль за перебігом періоду адаптації;

2. Здійснювати щоденні огляди дітей щодо виявлення у них ознак захворювань;

3. Оглядати дітей 1 раз на місяць стосовно виявлення педикульозу, грибкових захворювань, корости та інших захворювань шкіри;

4. Брати участь у плануванні та проведенні обов’язкових медичних оглядів;

5. Проводити аналіз стану здоров’я дітей за результатами обов’язкових медичних оглядів, розробляти план оздоровлення, здійснювати контроль за виконанням рекомендацій фахівців;

6. Складати план проведення профілактичних щеплень та забезпечувати його виконання;

7. Передавати дані про проведені профілактичні щеплення та результати обов’язкових медичних оглядів у лікувально-профілактичні заклади за місцем проживання та спостереження дитини;

8. Інформувати батьків і педагогічний персонал про лікувально-профілактичні заходи, проведення яких передбачається, їх результати, в тому числі профілактичні щеплення та обов’язкові медичні огляди;

9. Надавати невідкладну медичну допомогу дітям, організовувати їх госпіталізацію у разі наявності показань;

10. Вести облік медичного обладнання, лікарських засобів та виробів медичного призначення, імунобіологічних препаратів, дотримуватись правил і термінів їх зберігання та використання, забезпечувати своєчасне поповнення;

11. Здійснювати постійний контроль за якістю продуктів харчування та готових страв, технологією приготування їжі, умовами її зберігання і дотриманням термінів реалізації, виконанням норм харчування (систематично проводити розрахунок хімічного складу та калорійності харчового раціону);

12. Брати участь у складанні щоденного меню, контролювати закладку і правильність кулінарної обробки продуктів, вихід страв, смакові якості їжі, санітарний стан харчоблоку та проводити щоденний огляд працівників харчоблоку;

13. Здійснювати контроль за організацією рухового режиму дітей, проведенням оздоровчо-фізкультурних заходів і їх впливом на організм дитини, за проведенням заходів щодо загартування;

14. Забезпечувати контроль за дотриманням режиму дня та навчальних навантажень згідно з віком дитини; профілактику травматизму, спалахів гострих кишкових інфекцій і харчових отруєнь, отруєнь рослинами та грибами;

15. Здійснювати заходи щодо ізоляції хворих дітей та спостереження за дітьми, які контактували з інфекційними хворими, та проводити протиепідемічні заходи в порядку, встановленому МОЗ України;

16. Здійснювати контроль за своєчасністю проходження обов’язкових медичних оглядів працівниками дошкільного навчального закладу;

17. Проводити бесіди та лекції з дітьми, батьками та працівниками дошкільного навчального закладу щодо здорового способу життя, профілактики травматизму, інфекційних захворювань, у тому числі СНІДу;

18. Підвищувати свою кваліфікацію;

19. Вести обліково-звітну та медичну документацію у порядку, встановленому МОЗ України.

Медичний супровід складається з таких видів робіт:

1) на навчальний рік складено орієнтовний план робіт;

2) забезпечується раціональний режим для харчування в ДНЗ;

3) виконуються вимоги санітарно-гігієнічного режиму в ДНЗ;

4) організація харчування дітей в ДНЗ: – організація дієтичного харчування; – контроль за якістю харчування; – ведення документації з питань харчування в ДНЗ;

5) проведення фізкультурно-оздоровчої роботи в ДНЗ;

6) здійснення моніторингу стану здоров`я дошкільників;

7) проведення медико-педагогічного контролю за організацією фізичного виховання дітей.

8) профілкатичні щеплення дітям

9) санітарно-профілактична робота: – гігієнічне навчання різних категорій працівників ДНЗ для боротьби з інфекційними захворюваннями;

10) своєчасний випуск санбюлетнів, інформаційних куточків;

11) надання консультацій;

12) амбулаторний прийом;

13) ведення необхідної документації згідно інструкцій.

Дії задля поліпшення апетиту дитини

a191027141401Не варто садовити дитину під час приймання їжі спиною до дверей, тому що таке розташування в просторі призводить до появи тривожності та зменшує апетит. Потреба в безпеці є базовою і від її задоволення залежить загальне са­мопочуття дитини і зокрема бажання їсти.

  • Не можна об’єднувати за одним столом дошкільників, які зазвичай граються разом, щоб вони не відволікали один одного від процесу харчування.
  • Слід увімкнути приємну тиху музику, яка подобається дітям. Це сприяє підви­щенню апетиту, задає певний ритм рухів.
  • Варто стежити за температурним режимом. У приміщенні, де їдять дошкіль­ники, не має бути душно чи жарко, адже це різко знижує апетит.
  • Не можна примушувати дитину сидіти за столом в очікуванні їжі — це її швидко втомлює та негативно позначається на процесі вживання їжі.
  • Під час годування дошкільників слід уникати негативних емоцій та неприєм­них розмов між працівниками дитячого садка та з батьками.
  • Не варто сварити дитину перед та під час прийому їжі, адже атмосфера впро­довж уживання їжі має бути спокійною та приємною.
  • Не можна виправляти помилки дитини в грубій та різкій формі на кшталт: «Не чавкай!», «Як ти тримаєш виделку?!», «Не криши!» тощо. Це негативно відображається на апетиті дошкільника і його ставленні до процесу харчу­вання.

(Джерело: журнал Практичний психолог – Дитячий садок)

Дії у разі відмови дитини від їжі

a191027141501

  • Не можна змушувати дитину їсти або доїдати, тиснути на неї, навіювати почуття вини. Це формує негативне ставлення до процесу вживання їжі та до дорослого, який спонукає дитину доїдати.
  • Не слід обіцяти дитині щось в обмін на повністю з’їдену страву на кшталт: «Якщо з’їси — куплю…», «їж, а то Марійка з’їсть», «Не будеш їсти, не підеш на прогулянку», оскільки це знижує цінність їжі та значущість процесу її вживання.
  • Не варто вмовляти, залякувати дошкільника та відволікати його іграшками, читанням книг, іграми, для того щоб він з’їв порцію. Це призводить до порушення харчової поведінки.
  • Не можна перегодовувати дитину, адже вона з’їдає стільки, скільки потребує її організм у певному віці.
  • Слід зрозуміти причину поганого апетиту дитини або надто гострого реагування на їжу. Часто відмова їсти і погіршення апетиту залежать не від якості або смаку страв, а від інших чинників, серед яких нежить, погане відчуття запахів, некомфортні умови перебування, конфліктні чи стресові ситуацій.
  • Варто проконсультуватися з педіатром, якщо дитина страждає на часті дис- бактеріози. Надмірну перебірливість в їжі може спричиняти неприємний досвід вживання страв чи продуктів, після яких у дитини з’являлися больові відчуття.
  • Можна застосовувати прийом «активного слухання», якщо дитина відмовляється від їжі через втому або засмучення. У такому разі дорослий показує дитині, що розуміє її переживання, «чує» її. Слід запропонувати допомогу, озвучивши відчуття, стан дитини: «Ти стомився, тобі сьогодні складно, тому я тобі допоможу, давай погодую». Або можна відтермінувати прийом їжі: «Не хочеш їсти, тому що засмучений (розгніваний), — відпочинь (заспокойся, хай пройде образа), поїси пізніше». Результатом мудрої, стриманої поведінки дорослого стане те, що дитина передумає та почне їсти.

Формування адекватної харчової поведінки дитини

  • Із раннього віку слід постійно контролювати дотримання дитиною режиму харчування, створюючи певний ритуал приймання їжі.
  • Варто пояснювати дитині, що під час харчування уся її увага має бути зосеред­жена на їжі.
  • Можна підвищувати обізнаність дитини щодо продуктів харчування ігровими методами: розгадувати загадки про їжу; проводити бесіди-розмірковування; вводити дошкільника в проблемні ситуації, де він має зробити самостій­ний харчовий вибір.
  • Слід формувати смакові звички та культуру поведінки дитини за столом до­брозичливим тоном, виражаючи віру в її потенційні можливості.
  • Батькам слід знати, що діти-дошкільники вразливі, надто довірливі, легко піддаються навіюванню і наслідують дії та вчинки дорослих, тому форму­вання культури харчування залежить від правильності харчової поведінки дорослих.
  • Занепокоєння дорослих, підкреслена увага до того, скільки з’їла дитина, впевненість, що треба їсти більше, або відсутність необхідного контролю за режимом і якістю харчування дитини призводять до порушення харчової поведінки в бік установлення умовно-рефлекторних механізмів психічної потреби в їжі.

Як привчити дитину їсти овочі

a191027142101

Розкажіть дитині, як і де ростуть овочі, покажіть картинки, прочитайте казки про «мешканців» грядки. Якщо у вас удома є город, дитина залюбки допомагатиме ви­рощувати рослини і, без сумніву, з нетерпінням чекатиме достигання плодів, аби їх спробувати на смак.

Іноді пропонуйте дитині допомогти вам на кухні. Навіть малюкам до снаги помити овочі, порвати салат, полущити кукурудзу тощо.

Чистіть і подрібнюйте овочі безпосередньо перед вживанням чи приготуванням страви — так у них збережеться максимальна концентрація вітамінів. Буряк, морк­ву, картоплю для салатів варіть у неочищеному вигляді. Зелень додавайте в готові страви, безпосередньо перед подачею на стіл.

Іноді подавайте овочі сирими або у вигляді соків. Саме зі спожитих свіжих овочів та фруктів у наш організм надходить життєво необхідна глюкоза.

Спробуйте «замаскувати» овочі — додавайте їх у салати, піцу, пудинги, запікан­ки, фруктові соки — страви, які дитина їсть залюбки. Багато овочів добре поєд­нуються із сиром кисломолочним, грінками, рибою тощо.

Подбайте про привабливий зовнішній вигляд і консистенцію страв із овочів. Ба­гато дітей відмовляються від кашоподібної їжі, тому не розварюйте овочі. Ліпше приготуйте їх на парі, у мікрохвильовці або подайте на стіл сирими. Не забувайте про цікаве оформлення страви.

Давайте дитині можливість вибору. Купуючи разом овочі, запитуйте, які саме вона їстиме, пропонуйте спробувати щось нове.

Кладіть на тарілку кілька різних овочів чи готуйте на вибір кілька страв з різних овочів. Адже з’їсти по одній ложці пюре з трьох різних овочів корисніше, ніж три ложки одного пюре. Багато дітей не люблять суміші з кількох різних продуктів. У такому разі не робіть з овочів салат, а покладіть їх окремими шматками на тарілку.

Подавайте овочі перед основною стравою. Буде нескладно переконати зголодні­лу дитину з’їсти овочевий «аперитив» — салат або сирі овочі, поки ви завершуєте приготування основної страви.

Не змушуйте дитину доїдати страву з овочів до кінця, якщо вона їй не смакує. Ліп­ше запропонуйте такі самі овочі наступного дня, але вже в іншому вигляді. Нові для дитини овочі уводьте до її раціону поступово.

Подбайте, щоб на столі замість цукерок, печива та інших шкідливих для зубів соло­дощів завжди лежали миті розрізані овочі. Побачивши привабливі шматочки, ди­тина, коли забажає, зможе взяти їх і з’їсти.

Як не хворіти у дитячому садку

a191027142201

Перший рік в дитячому саду – справжнє випробування, як для дитини, так і

для батьків. Постійні лікарняні і капризи зводять з розуму, і здається, що всі

зусилля даремні – дитина хворітиме. Немає! Хвороб не буде, якщо правильно

підготувати малюка. Дитина в саду «повинна» хворіти за умовчанням! Абсолютно нове середовище, нове оточення і самі різні віруси і бактерії, так або інакше, зроблять свою справу. Проте, готувати дитину до саду необхідно, повірте, це обов’язково принесе плоди.

Починаємо підготовку оптимальним часом для першого походу в дитячий сад

вважається середина серпня – початок вересня. Температура повітря знижується,вимотуюча жара сходить нанівець. В той же час до осінніх дощів і хворобдостатньо часу, малюк встигне адаптуватися. Але підготовку потрібно починативже в червні.

Починаємо підготовку оптимальним часом для першого походу в дитячий сад

вважається середина серпня – початок вересня. Температура повітря знижується,вимотуюча жара сходить нанівець. В той же час до осінніх дощів і хворобдостатньо часу, малюк встигне адаптуватися. Але підготовку потрібно починативже в червні.

Про все по порядку. Їдемо до моря! Це дуже важливий і обов’язковий пункт

Багаж вітаміну Д, дарованого сонцем (захисні креми для діток ніхто не відміняв!),загартовані морським повітрям органи дихання, кілограми з’їдених фруктів і гарний настрій вашого карапуза.

Перша долікарська допомога у випадку
лихоманки при ГРВЗ

a191027142401

Лихоманка супроводжує більшість гострих респіраторних вірусних захворювань [ГРВЗ]. У хворого підвищується температура тіла через неспецифічну захисно-пристосувальну реакцію організму, яка характеризується перебудовою процесів терморегуляції і виникає у відповідь на дію патогенних подразників. Лихоманка активує процеси обміну, функції нервової, ендокринної, імунної систем [підвищується вироблення антитіл, інтерферону, стимулюється фагоцитарна активність нейтрофілів), підвищується антитоксинна функція печінки, збільшується нирковий кровоток. Більшість патогенних вірусів втрачає свої вірулентні властивості при температурі 39 °С.

Медичний працівник, виявивши у дитини підвищення температури тіла, має вирішити, чи слід понижувати температуру і, якщо слід, в який спосіб.

1. Понижувати температуру тіла необхідно у таких випадках:

несприятливий анамнез (наявність перинатальної енцефалопатії, судом, вродженої вади серця); » підвищення температури тіла більше 38,5 °С.

2. При температурі тіла більше 38,5°С потрібно:

забезпечити дитині постільний режим;

• поїти її часто, малими порціями (компот, підсолоджений чай, відвар шипшини тощо) для забезпечення підвищеної тепловіддачі за рахунок рясного потовиділення;

• годувати залежно від апетиту (не можна примушувати дитину їсти), переважно вуглеводною їжею; вживання свіжого молока необхідно обмежити через можливу лактозну недостатність на піку лихоманливого стану.

3. Найбезпечнішими жарознижувальними засобами для дітей є парацетамол, його разова доза — 10-15 мг/кг, добова — 60 мг/кг.

4. Недопустиме курсове застосування жарознижувальних засобів, через підвищення небезпеки діагностичних помилок, пов’язаних з пропуском симптомів серйозних інфекційно-запальних захворювань, таких як пневмонія, менінгіт, пієлонефрит, апендицит тощо. У тих випадках, коли дитина отримує антибактеріальну терапію, регулярний прийом жарознижувальних засобів недопустимий, оскільки може затримувати визначення необхідності заміни антибіотика. Одним з об’єктивних критеріїв ефективності ліків є зниження температури тіла.

5. При «рожевій» лихоманці (шкіра рожева, волога, гаряча на дотик, при цьому відбувається активна віддача тепла через шкіру і менша небезпека перегрівання організму) для посилення тепловіддачі дитину необхідно роздягнути і обтерти водою кімнатної температури. Не можна обтирати дитину спиртом чи крижаною водою, оскільки внаслідок різкого пониження температури тіла відбувається спазм судин і зменшення тепловіддачі.

6. Якщо відсутні ознаки токсикозу (озноб, міалгія, блідість шкіри тощо), лихоманка у межах 38-38,5 °С не потребує медикаментозної жарознижувальної терапії.

7. Якщо у дитини під час лихоманки (незалежно від ступеня її прояву) погіршується самопочуття, з’являються ознаки токсикозу, жарознижувальну терапію необхідно призначити негайно. Також необхідно комбінувати прийом жарознижувальних лікарських засобів із препаратами, що розширюють судини (папаверин, дібазол, папазол).

Важливо оцінювати всі клінічні симптоми, аналізувати процес перенесення лихоманки (чи змінюється при цьому поведінка дитини, активність, апетит тощо). Усі особливості бажано фіксувати у медичній картці дитини, щоб із часом якомога швидше зорієнтуватися у доцільності і методах надання їй першої долікарської допомоги.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
щодо запобігання захворюваності на грип та інші ГРВЗ

a191027143301

1. Під час високого ризику захворювання на ГРВЗ не відвідуйте місця, де можливе велике скупчення людей.

2. За можливості зведіть до мінімуму поїздки у громадському транспорті (автобуси, тролейбуси, метро тощо).

3. Остерігайтеся близького контакту з людьми, які мають симптоми грипу або інших ГРВЗ.

4. Часто мийте руки з милом. Якщо немає такої можливості, використовуйте спеціальні алкогольвмісні засоби для оброблення та знезараження рук.

5. Не торкайтесь слизових оболонок очей, носа, рота немитими руками.

6. При чханні та кашлі прикривайте рот одноразовою хустинкою. Забезпечте дитину такими хустинками.

7. Часто провітрюйте приміщення вдома та на роботі.

8. Уникайте поцілунків, обійм, рукостискань тощо.

9. Не допускайте переохолодження або перегрівання організму.

10. Змащуйте слизові оболонки носа оксоліновою маззю.

11. Проводьте щоденне вологе прибирання кімнат.

12. Організовуйте собі та дитині повноцінне, вітаманізоване харчування з достатньою кількістю природних джерел вітаміну С (свіжі овочі та фрукти) та фітонцидів (часник, цибуля, імбир тощо).

13. При погіршенні самопочуття залишайтеся вдома, не займайтеся самолікуванням — викличте лікаря для обстеження та призначення ефективного лікування.

14. При появі ускладнень захворювання на грип у вас чи вашої дитини не зволікайте. Організуйте госпіталізацію з метою отримання кваліфікованої допомоги медиків.

Захворювання ротоглотки у дошкільників.

Діти значно частіше ніж дорослі страждають на респіраторні вірусні інфекції, ангіни, запалення вух і навколоносових пазух. Це пов’яза­но з дитячими анатомічними особливостями лімфоїдної тканини глот­ки та, перш за все, зі станом глоткового і піднебінних мигдаликів.

У новонароджених дітей мигдалики недорозвинені, утім вже з грудного віку вони починають активно розвиватися і збільшува­тися в об’ємі. Глотковий та піднебінні мигдалики досягають макси­мального розвитку в дітей віком від двох до семи років. Патологічно збільшений або, інакше кажучи, гіпертрофований глотковий мигда­лик називається «аденоїди» і розміщується у зводі глотки. У 9-10 ро­ків глотковий мигдалик поступово зменшується в об’ємі.

У дорослих глоткового мигдалика зазвичай немає, або інколи він є і має форму невеликої грудочки. Піднебінні мигдалики на від­міну від аденоїдів зберігають свій розмір протягом усього життя лю­дини. Через ці особливості розвитку діти до десяти років схильні до захворювань ротоглотки.

Різновиди захворювань ротоглотки:

Найпоширенішими захворюваннями ротоглотки в дітей до­шкільного віку є різні форми тонзиліту, гострий неспецифічний фа­рингіт, дифтерія ротоглотки, інфекційний мононуклеоз і мікоз.

ПАМ’ЯТКА
для батьків з профілактики захворювань
ротоглотки

a191027143601

- Щодня здійснюйте вологе прибирання в помешканні.

- Не дозволяйте дитині перебувати в тих приміщеннях, де курять.

- Регулярно проводьте безпечне провітрювання дитячої кімнати

- Очищуйте повітря за допомогою іонізатора.

- Забезпечте дотримання дитиною правильного режиму дня

- Дотримуйтеся в родині принципів раціонального харчування.

- Застосовуйте полівітамінні препарати у весняний та осінній періоди після попередньої консультації лікаря.

- Забезпечте високу рухову активність дитини: ранкова гімнастика, рухливі ігри, активний відпочинок на свіжому повітрі.

- Загартовуйте організм дошкільника.

- Робіть дитині загальний та точковий масажі з акцентом на рефлексогенні зони.

Отже, для запобігання захворювань ротоглотки серед дітей до­шкільного віку найважливіше — систематично здійснювати профі­лактичні заходи вдома та в дошкільному закладі, сво­єчасно виявляти інфекційні захворювання, не допускати контакту дітей із хворими, а в разі зараження — ізолювати інфіковану дитину в окреме приміщення.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ ШОДО НАВЧАННЯ ДИТИНИ ДІЙ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ НОСОВОЇ КРОВОТЕЧІ

a191027143801

  1. Покажіть дитині, як злегка нахилити голову вперед, щоб не ковтати кров.
  2. Попередьте дитину, що не можна нахиляти голову назад, лягати і колупатися в носі.
  3. Поясніть дитині, що треба сидіти спокійно, якщо почалася кровотеча.
  4. Скажіть дитині,що голову треба тримати прямо або злегка нахиливши вперед, а ніс затискати доти, доки кровотеча не припиниться.
  5. Привчіть дитину спльовувати, а не ковтати кров, що потрапляє в горло.
  6. Поясніть дитині, що треба звертатися за допомогою до дорослих, якщо кровотеча триває понад 10 хв. або повторюється.
  7. Нагадайте, що треба зберігати спокій і йти, а не бігти в пошуках допомоги.
  8. Поясніть дитині, що після припинення кровотечі можна грати лише в спокійні ігри.
  9. Нагадайте, що після зупинки кровотечі не можна сякатися і колупатися в носі. Покажіть дитині, як міцно затиснути частину носа великим і вказівним пальцями.Нагадайте дитині, що затиснувши ніс, дихати треба через рот. Якщо дитина втомилася затискати ніс перш ніж кровотеча припинеться, покажіть їй, як змінити руку. Спочатку треба накласти пальці іншої руки поверх тих, якими ніс затиснено, стиснути ними ніс, а вже потім прибрати втомлену руку.Нехай дитина потренується затискати ніс, коли кровотечі немає. Слідкуйте, щоб дитина затискала всю нижню частину носа, а не лише кінчик.

a191027143901

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>